Вічна любов

Біля села Петриків на півдні Тернополя археологи виявили загадкове поховання віком три тисячі років, залишене носіями Висоцької культури. Фотографіями знахідки поділився український вчений Микола Бандрівський.

“Це поховання унікальне: в могилі, міцно обнявшись, лежали чоловік і жінка. Обоє були звернені обличчями  один до одного, торкаючись лобами. Жінка, лежачи на боці, правою рукою ніжно пригорнула чоловіка до себе, поклавши зап’ястя своєї руки на його праве плече. Ноги жінки були міцно стиснуті і зігнуті в колінах, лежали поверх витягнутих ніг чоловіка. На обох небіжчиків знаходилися бронзові прикраси, а в головах – розставлений півколом глиняний посуд: миска, горщик і три черпаки”, – розповідає він.

Українські археологи почали знаходити парні поховання в кінці XIX століття. Ісидор Шараневич і Михайло Грушевський розкопали такий некрополь в селі Висоцьке поблизу міста Броди у Львівській області.

“І, що цікаво: в той час, як в інших куточках Європи померлих чоловіків і жінок в парних похованнях клали в основному тільки поруч один з одним, то в похованнях Висоцької культури померлим в “парних могилах” завжди надавали елементи близькості, ніжності і неприхованої симпатії один до одного:  долоні жінки вкладені в долоні чоловіки, при цьому уста останнього  торкаються чола жінки,  руки обох небіжчиків сплетені в обіймах, – пише Бандерівський.

Патологоанатоми встановили, що покласти вже неживі тіла в таку позу неможливо. Фахівці вважають, що принаймні один з них на момент поховання був живим. Припускають, що, згідно з тодішніми  звичаями, жінка, при певних обставинах, вважала за краще піти слідом за своїм померлим чоловіком. Для цього їй достатньо було випити чашу отрути.

“На нашу думку, це було добровільне рішення жінки. Можливо, вона не вважала за потрібне після смерті чоловіка жити з іншим, звикати до іншого способу життя. І вважала за краще відійти слідом за чоловіком. Це не акт суїциду і не втеча від труднощів того часу. Такий вчинок з боку жінки був обумовлений, як ми припускаємо, лише внутрішнім духовним поривом, спробою і далі бути поряд зі своїм судженим”. Серед носіїв Висоцької культури на території сучасної України був розвинений інститут сім’ї та шлюбу з обов’язками один перед одним. Суспільство того часу сприймало як належне, що жінка добровільно вмирала слідом за своїм чоловіком. Люди в ті часи вірили в безсмертя людської душі і подальше її існування у вічності.

За інформацією інтернет-видань

Залишити відповідь

Увійти через: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *